Старий ЗаповітUBIO
1Пильнуй за ногою своєю, як до Божого дому йдеш, бо прийти, щоб послухати, це краще за жертву безглуздих, бо не знають нічого вони, окрім чинення зла!
2Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, Бог бо на небі, а ти на землі, тому то нехай нечисленними будуть слова твої!
3Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
4Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
5Краще не дати обіту, ніж дати обіт і не сповнити!
6Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим: Це помилка! Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
7Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
8Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
9І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
10Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
11Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
12Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
13Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому,
14і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син і немає нічого у нього в руці:
15як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!...
16І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, і яка йому користь, що трудився на вітер?
17А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті...
18Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, бо це доля її!
19Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, то це Божий дарунок!
20Бо вона днів свого життя небагато на пам'яті матиме, то Бог в її серце шле радість!